Перекладацька етика - це професійна етика перекладача, яка інтегрує в себе та зовсім не відміняє прийняті у даному суспільстві норми та правила загальнолюдської та ділової етики.

Перекладацька етика - це певний набір неписаних правил поведінки перекладача у ході професійної діяльності, насамперед у взаємовідносинах із замовником перекладу, іншими учасниками заходу, що перекладається, а також з колегами-перекладачами.

Сформована перекладацька етика орієнтована на створення позитивного іміджу перекладача в очах замовника. Дотримання цих неписаних норм та правил підвищує гарантії того, що (за інших рівних умов) замовник наступного разу знову запросить саме цього перекладача. 

Перекладацька етика насамперед – це коректність, обов'язковість та конфіденційність.

Професійна етика перекладача це не лише його (її) відносини з людьми, але і в цілому відношення перекладача (перекладачки) до своїх професійних обов'язків. Тим не менш, питання про те, чи зобов'язаний письмовий перекладач перекладати вкраплення з інших мов, що зустрічаються в тексті оригіналу, навряд чи правомірно слід відносити до етики. Це швидше відноситься до правил роботи з текстом під час письмового перекладу.

Жоден професійний кодекс поведінки, жодні рекомендації та правила не в змозі охопити всі ситуації, у які щодня потрапляє практикуючий перекладач. Але, вони можуть слугувати йому орієнтиром, відправною точкою для більш зваженого вибору поведінки в тому або іншому конкретному випадку.

Про перекладацьку етику 

Михайло Загот 

Перекладачі часто говорять про складні взаємовідносини з роботодавцем - ті й наживаються за наш рахунок, та не платять вчасно, й взагалі не проявляють до перекладачів належної поваги. Звичайно, з усім доводиться зустрічатися, і тут найголовніше - спокійно робити свою справу та не дозволяти сідати собі на голову. Не завжди це виходить, але, принаймні, тут все зрозуміло - відносини між працівником та роботодавцем існують споконвіку, правила цієї гри давно створило саме життя. У кожної зі сторін - свої інтереси, якщо вони якось врівноваженні, процес, загалом та в цілому, протікає нормально. 

Тут я хочу поговорити про інше - про відносини між колегами, між братами-перекладачами (та сестрами-перекладачами). Про перекладацьку етику, про колегіальність, про повагу один до одного, до людей, які роблять одну з тобою справу. Звичайно, переклад - заняття індивідуальне, та й в якомусь сенсі перекладач - це одинокий вовк, якого годують ноги, він сам здобуває собі роботу та, отже, зобов'язаний, перш за все, шанувати власні інтереси. На жаль, це не так, або не зовсім так. Ти все одно перетинаєшся з колегами, а іноді просто виконуєш з ними спільну роботу (у синхронному перекладі - постійно), та від того, як ти будуєш відносини саме з колегами, у багато чому залежить й твоє власне процвітання. 

Останнім часом перекладацький ринок (у Москві) переживає справжній бум - помітно збільшився об'єм роботи. Воно й зрозуміло - з часів кризи вже пройшло років шість, все більш-менш налагодилося, перспективи для інвестицій з-закордону хороші, сама економічна ситуація стабілізувалася, нас скоро приймуть до ВТО - та іноземці знову валом повалили до Росії. Відповідно, додалося роботи перекладачам - знову конференції, семінари, навчання, обміни і таке інше, що завжди супроводжує економічну діяльність. 

І ось на цьому фоні стали виникати ситуації, з якими раніше якось зустрічатися не доводилося. Напевно вони були, але якось не проявлялися так явно, а ось останнім часом у розмовах з колегами я часто чую найдивовижніші історії про те, як перекладач Іван Іванович посварився з перекладачем Іваном Никифоровичем. Здавалося б - ринок процвітає й, як-то кажуть, there is enough lettuce for all us rabbits, тобто, салату вистачить на всіх кроликів, та всі перекладачі можуть спокійно працювати та не перебігати один одному дорогу. Тим не менш... 

Пропоную увазі читача декілька історій, коли перекладачі поводили себе не цілком коректно по відношенню до колег, що, звичайно ж, приводило до конфліктів та небажаних наслідків. Не скажу, що у всіх нижческазаних випадках ситуація була очевидною, коли з повною впевненістю можна сказати: Борис, ти не правий. Так або інакше, відносини між колегами - річ крихка, когось образиш, можливо, й ненароком, а потім будеш думати: що це він зі мною вітається крізь зуби? Адже, перекладачі - люди тонкі, чуттєві, з однієї сторони - впевнені у собі, а з іншої - помисливі... 

Отже, ось приклади, коли у взаємовідносинах між перекладачами виникали складні обставини. З міркувань цієї самої перекладацької етики не називаю імен та прізвищ. Повторю: не все у запропонованих прикладах очевидно, не завжди ситуація трактується однозначно, і дати готовий рецепт можна не завжди. Спробуйте поставити себе на місце колег та подумати: а як би вчинили у подібних випадках ви? 

Повний текст статті можна прочитати за посиланням: http://vsdzhabrailova.narod.ru/olderfiles/1/Most3.pdf

Рекомендуємо, особливо перекладачам-початківцям, дуже змістовна та неоднозначна стаття.